У Тернополі жителі помітили серйозні зміни в одному з найстаріших храмів міста — Церкві Різдва Христового. Як повідомляє видання «20 хвилин», із храму зник іконостас, а частину стін та стелі, де раніше зберігалися фрески, замалювали або вкрили шпаклівкою. Це викликало занепокоєння серед громади, адже люди бояться, що такі дії можуть призвести до втрати автентичності пам’ятки.
Місцеві мешканці емоційно реагують на ситуацію. Зокрема, тернополянка Галина заявила, що вважає ці зміни «варварством», адже йдеться про пам’ятку національного значення, зведену ще у XVI столітті. Вона наголосила, що «спочатку встановлюють пластикові вікна, а тепер — нищать стародавні розписи».
Що відомо про ремонт
Журналісти, які 17 вересня побували у храмі, підтвердили, що іконостас демонтували, а частину поверхонь зашпаклювали чи закрили цементом. Продавчиня церковної крамниці повідомила лише, що тривають ремонтні роботи, але деталі залишилися невідомими.
Архієпископ Тернопільський і Бучацький Владика Тихон пояснив, що реставраційні заходи у храмі почалися ще торік. Спочатку замінили електропроводку, а згодом виявили небезпечні тріщини у стінах, через що довелося укріплювати споруду. Частину фресок, які почали осипатися, тимчасово закрили цементом, однак архієпископ запевнив, що всі вони зафіксовані і будуть відновлені після завершення робіт.
Іконостас і подальші кроки
За словами Владики Тихона, іконостас розібрали для реставрації через пошкодження і тріщини. Ікони наразі зберігаються у його кабінеті, і архієпископ запросив усіх бажаючих переконатися в цьому особисто. Водночас він не зміг назвати конкретних строків завершення ремонтних робіт і не розкрив імена реставраторів, зауваживши, що процес складний і вимагає значних коштів.
Історична спадщина
Церква Різдва Христового є однією з головних архітектурних пам’яток Тернополя. Храм збудували між 1602 і 1608 роками, і він зберігає у собі чимало історії, включно з подіями визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького. Упродовж століть святиня пережила перебудови, воєнні лихоліття, занепад у радянські часи та відновлення у ХХ столітті.
Сьогодні храм є не лише духовним осередком, а й культурною спадщиною міста. Саме тому будь-які зміни, зокрема настільки масштабні, привертають увагу громади і породжують дискусії щодо прозорості та збереження автентичності пам’ятки.
