23-річна Ілона Скоромна з Чорткова не боїться «чоловічої» роботи. Вона встановлює газобалонне обладнання на автомобілях, ремонтує техніку і вже кілька років працює пліч-о-пліч із батьком у сімейній автомайстерні. Попри всі упередження, дівчина впевнена — головне не стать, а любов до своєї справи.
Ілона з дитинства захоплювалася машинами. Зараз вона працює у гаражі в селі Білобожниця Чортківського району, де разом із татом ремонтує автівки. Вони займаються встановленням і обслуговуванням газобалонного обладнання. Василь Скоромний, батько дівчини, бере на себе важку фізичну роботу, а донька відповідає за електрику й налаштування.
«Любов до машин передалася мені від тата, адже він цим займається вже понад 20 років. Ще після школи я проводила всі канікули в гаражі, а потім вирішила, що хочу продовжити сімейну справу», — каже Ілона.
Втім, на початку кар’єри дівчина стикалася зі стереотипами. «Чоловіки не раз дивилися здивовано: “Як це — жінка ремонтує машину чи працює з газовими балонами?”. Спочатку мені було важко, навіть плакала. Але тато завжди підтримував. І якщо він у мене вірить — значить, я все роблю правильно», — ділиться механікиня.
Її батько додає, що клієнти часто не приховують здивування, коли бачать, що ремонтом займається дівчина: «Приїжджають чоловіки старшого віку, думають, що вона не впорається. А коли забирають машину, то дивуються — все зроблено ідеально. Ілона вміє працювати з будь-яким транспортом».
Автомайстерня працює майже без вихідних — з понеділка по суботу. Сюди приїжджають клієнти не лише з Тернопільщини, а й з інших регіонів. Ілона каже, що від роботи отримує справжнє задоволення: «Якби навіть не платили, я б усе одно цим займалася. Тут немає рутини, кожна машина — індивідуальна. Іноді залишаюся в гаражі до пізнього вечора».
Підтримують дівчину не лише батьки, а й друзі. «Жартують, що зі мною зручно — можу і колесо поміняти, і машину відремонтувати», — усміхається Ілона.
Попри любов до техніки, вона має й іншу сторону — любить макіяж і фотосесії. «Манікюр не роблю — марно, бо з моєю роботою він тримається три дні. А ось зачіски, брови й макіяж — це моє», — розповідає дівчина. Через невеликий розмір рук вона навіть замовляє робочі рукавиці з-за кордону — знайти жіночі для автомеханіка непросто.
Робота з газовими балонами потребує великої відповідальності. «Метан має тиск 200 атмосфер — помилка може коштувати життя. З пропаном простіше, але й він небезпечний, бо газ важчий за повітря і накопичується внизу. Тому більшість робіт робимо просто неба», — пояснює Василь Скоромний.
Ілона ж каже, що не боїться своєї роботи: «Будь-яка професія має ризики. Якщо дотримуватися правил безпеки, страх зникає».
Ще одна її пристрасть — мотоцикли. Вся сім’я Скоромних захоплюється байками. Ілона вперше сіла за кермо квадроцикла у 8 років, а у 14 спробувала двоколісний «Kawasaki». «Тоді впала і сильно забилася, навіть шрам залишився. Але я мріяла повернутися за кермо, і тато зрештою дав мені ще один шанс», — згадує вона.
У 17 років Ілона вже впевнено керувала своїм байком, а згодом отримала від батька «Gold Wing». «Це було щось неймовірне — відчути потужність мотоцикла вагою майже пів тонни. Це свобода і адреналін», — каже дівчина. Їздить вона завжди у шоломі з косою: «Вона заважає, але я жартую, що краще нехай зупиняє мене коса, ніж коса смерті».
Сімейні мотоподорожі стали традицією для Скоромних. «Ми якось поїхали разом у Заліщики — тато спереду, я й сестра позаду. Це була моя мрія. Тепер часто катаємося Тернопільщиною. Для мене мотоцикл — це спосіб показати характер і відчути справжню свободу», — ділиться Ілона.
