На сільській дорозі біля школи в Плебанівці за лічені хвилини вирішувалася доля 10-річної дитини. Коли вантажівка збила школярку просто на пішохідному переході, більшість очевидців завмерли від шоку. Єдиним, хто без вагань кинувся до закривавленої дівчинки і взяв на себе відповідальність за її життя, став сержант Віктор Андрусишин, військовослужбовець Військової служби правопорядку.
Саме він наклав джгут на розтрощену ногу Софійки Кріль і зупинив масивну кровотечу ще до приїзду швидкої. Сьогодні медики кажуть: без цієї миттєвої реакції наслідки могли бути фатальними.
Наїзд біля школи: секунди, які все змінили
ДТП сталася вранці 10 грудня, приблизно о 9:00, у селі Плебанівка неподалік Теребовлі. За даними поліції, водій вантажівки здійснив наїзд на 10-річну дівчинку, яка переходила дорогу в межах нерегульованого пішохідного переходу поруч зі школою.
Удар був настільки сильним, що дитина опинилася під вантажівкою, отримавши політравму та численні переломи. Бригада швидкої допомоги згодом доправила Софійку до лікарні з тяжкими тілесними ушкодженнями. Водія вантажного автомобіля затримали, за попередніми даними, він був тверезий.
Про драматичні хвилини після аварії першою розповіла мама дівчинки Оксана Кріль. Саме вона пізніше дізналася, що життя її доньки врятував військовий, який випадково опинився на місці трагедії.
Випадкова зупинка, яка стала рятівною
Сержант Віктор Андрусишин, начальник групи відділення Військової служби правопорядку Тернопільського зонального відділу, того дня їхав з Чорткова до Тернополя у службових справах. Планував вирушити ближче до обіду, але змінив рішення і виїхав зранку разом із колегою.
На трасі він помітив скупчення людей і зупинені автомобілі. Зрозумівши, що сталася аварія, одразу загальмував, вибіг з машини і попрямував до місця події.
“Під машиною побачив дівчинку, яка лежала на землі, а люди навколо боялись підійти. Оцінивши обстановку, побіг і взяв аптечку в іншого водія”, – згадує сержант.
Віктор каже, що не одразу оцінив масштаб крововтрати, але стан ноги Софійки його вразив – кінцівка ледь трималася. Досвід фронту допоміг не розгубитися: у 2022–2023 роках він служив у районі Бахмута і не раз бачив важкі поранення.
Військовий наклав на ногу дівчинки джгут Есмарха, зупинивши масивну кровотечу, і всі ці хвилини говорив із дитиною, щоб утримати її у свідомості. Софійка стогнала від болю і кликала маму. Номер матері набирали жінки, які стояли неподалік.
“Я казав їй, що вона молодчинка і має триматися, бо зараз приїдуть мама і медики. Пояснював, що зроблять укол і так сильно вже не болітиме. Їй потрібні були слова підтримки, не тиша і паніка”, – розповідає військовий.
Коли приїхала швидка, сержант передав дитину медикам, допоміг перенести її до карети швидкої та поїхав далі за маршрутом. Але думками ще довго залишався на місці ДТП.
Повернення в лікарню і розмова з рідними
Закінчивши службові справи, Віктор почав дізнаватися, куди саме доправили постраждалу дівчинку. Дізнавшись, що Софійка у Тернопільській обласній дитячій лікарні, він заїхав до магазину і купив для неї рюкзачок із кумедним новорічно-різдвяним оленем, наповнивши його смаколиками.
“Як же це до дитини в лікарню – і з пустими руками”, – пояснює сержант.
Коли він приїхав до лікарні, дівчинку саме оперували. Під операційною чекали мама, тітка та інші родичі – всі в сльозах і напрузі.
“Я заспокоював їх і говорив, що з дитиною буде все добре. Навіть якщо припустити найгірше і ногу доведеться ампутувати, є сучасні протези. Софія зможе жити повноцінно – буде щасливою, вийде заміж, народить дітей. Просив: плакати можна тут, але до дитини треба заходити лише з посмішкою. Їй зараз найбільше потрібні підтримка та позитивні емоції”, – каже Віктор.
Невдовзі з операційної вийшли лікарі і повідомили, що їм вдалося “зібрати” ногу дівчинки. Почувши ці слова, сержант визнав, що вкотре переконався у професіоналізмі медиків.
“Тішуся з наших медиків, бо що б там не говорили – а вони роблять чудеса”, – підкреслив він.
«Мене вбила безпорадність людей»
Після пережитого Віктор найбільше говорить не про трагедію як таку, а про реакцію оточення. Каже, що картинка, яку побачив на трасі, вразила його не менше, ніж травма дитини.
“Все робив автоматично, холоднокровно, як навчив досвід. А от безпорадність людей просто вбила. Стояли й дивилися, як дитина стікає кров’ю”, – зізнається сержант.
Він наголошує: базові навички домедичної допомоги повинні мати всі, а не лише медики чи військові. Особливо у країні, де триває війна і ризики поранень існують не лише на фронті, а й у тилу.
“Аптечка, якою можна врятувати життя, має бути в кожного водія. Зараз є безкоштовні навчання, тренінги, це все доступно для цивільних. У подібній ситуації можна врятувати навіть власне життя”, – підкреслює він.
Що має бути в автомобільній аптечці
Сержант детально пояснює, як діяти при тяжкому пораненні та масивній кровотечі, і показує базовий набір, який, на його думку, повинен бути в кожній машині. Алгоритм простий – діяти швидко, чітко і без зайвих емоцій.
“Діємо швидко. Ножицями розрізаємо одяг, щоб бачити ураження і діяти по ситуації – турнікет, бандаж чи тампонування рани. Головне – зупинити масову кровотечу. Зупинили – супер. Накриваємо термоковдрою і чекаємо медиків. Одне врятоване життя – і вам плюс до карми”, – говорить військовий.
- турнікет, щоб оперативно зупинити сильну кровотечу
- гемостатичний бинт для тампонування рани
- ізраїльський бандаж для надійної фіксації пов’язки
- оклюзійна наліпка для закриття поранень грудної клітки (при пневмотораксі)
- ножиці для швидкого розрізання одягу
- термоковдра, яка допомагає зберегти до 90% тепла і не допустити гіпотермії
Віктор окремо просить не перетворювати його історію на культ особистості.
“Люди не повинні військових боятися, а мають поважати і розуміти, що ми не тільки на Сході вас захищаємо, а й готові надати допомогу в тилу. І «піксель» – це не тільки ТЦК. Це люди, які кров’ю виборюють волю і свободу. І я прошу – не робіть з мене героя. Я просто виконав свій обов’язок”, – каже сержант.
Стан Софійки: важкий, але контрольований
Стан 10-річної Софійки лікарі оцінюють як тяжкий, однак стабільний. Ввечері 12 грудня генеральний директор обласної дитячої лікарні Володимир Семерез повідомив, що дівчинка перебуває у реанімації і залишатиметься там ще кілька днів.
“Вона перебуває у реанімаційному відділенні, дитина у свідомості. Стабілізована. Стан дещо кращий, аніж був після ДТП. Але є багато питань до травми, вона надто серйозна. Стан важкий, але контрольований”, – зазначив він.
Історія Софійки та сержанта Віктора Андрусишина ще раз нагадує: у критичні хвилини вирішальними можуть стати не лише професійні знання і аптечка під рукою, а й готовність людини не відвернутися і взяти на себе відповідальність.
