У Великій Березовиці біля Тернополя люди залишилися одразу без двох базових речей – світла і води. Коли зникає електроенергія, зупиняється насос, а разом із ним і водопостачання.
Причина виглядає простою, але від цього не менш болючою. Під час тривалих відключень не працює насос, який подає воду. Резервного живлення немає. Генератора – теж.
Така ситуація не виникла раптово. Ще у 2025 році депутати передбачили фінансову підтримку комунального підприємства “Аква-Сервіс”. Із цієї суми рівно 1 000 000 гривень мали піти на закупівлю генератора. Але його так і не придбали. Чому – відповіді досі немає.
На 2026 рік підтримку КП “Аква-Сервіс” запланували в розмірі 850 тисяч гривень. Із них 650 тисяч знову заклали на купівлю генератора – обладнання, без якого в умовах війни та регулярних блекаутів система просто не працює.
Наслідки рішення “не купили” у 2025 сьогодні відчуває кожна родина Великої Березовиці. Порожні крани. Темні будинки. Відсутність елементарних умов для життя.
Відповідальність за цю ситуацію покладають на всю вертикаль місцевої влади. Йдеться про голову громади Андрія Галайка, начальницю відділу комунальної власності, містобудування, ЖКГ та благоустрою Світлану Запаранюк і директора КП “Аква-Сервіс” Андрія Чорнія. Саме вони мали час, ресурси й повноваження, щоб підготувати громаду до прогнозованих криз.
Чотири роки війни. Чотири роки блекаутів. Чотири роки попереджень. За цей час генератор перестав бути розкішшю – це базова необхідність. Але управлінської спроможності й політичної волі, аби подбати про людей, так і не знайшлося.
На цьому тлі стабільними залишаються лише зарплати та премії посадовців. А мешканці Великої Березовиці платять за ці управлінські рішення власним комфортом, здоров’ям і правом на нормальне життя.
