Віктор Гунька у 28 років очолив Залозецьку районну лікарню на Тернопільщині і зруйнував стереотип про «застарілу» комунальну медицину. Він паралельно керує закладом, оперує як ЛОР-лікар, знімає кумедні танцювальні ролики в соцмережах і збирає донати на ремонти та обладнання. Його підхід простий і дієвий — не чекати «когось іншого», а робити зміни власними руками.
Від обіцянки мамі до хірургічної практики
Лікарський шлях Віктора стартував із дитячої обіцянки вилікувати маму. Після школи він вступив до Чортківського медичного коледжу, а згодом — до медуніверситету. Спеціалізацію обрав через власні проблеми зі здоров’ям: тривалі труднощі з носовим диханням підштовхнули його стати оториноларингологом. Після операції в Києві він уперше «повноцінно вдихнув» і зрозумів, що обрав правильний фах.
Як скепсис змінила перша криза
Попри переконання, що сучасність можлива лише у приватній медицині, після університету Віктор прийшов у комунальну Залозецьку лікарню. Уже за три місяці селищний голова призначив його головним лікарем без конкурсу. Колектив, звиклий до «старих порядків», зустрів молодого керівника насторожено. Довіру довелося виборювати діями.
Першим викликом став штраф НСЗУ на 350 тисяч гривень за прорахунки попереднього менеджменту. Місячний зарплатний фонд лікарні — близько мільйона. «Тоді я зрозумів, чому посада дісталася так легко», — згадує він. Команда зберегла заклад завдяки згуртованості — частина працівників певний час виходила на роботу без оплати.
Гроші слідують за послугою: навести лад у даних
За правилами медреформи фінансування йде за фактично наданими послугами, зафіксованими в електронній системі. Віктор виявив, що лікарня втрачала значні кошти через те, що частина лікарів не вносила все в електронку. Рішення — залучити молодих фахівців, навчити команду працювати з системою і запровадити щомісячний аналіз результатів.
Тепер кожен лікар працює під власним електронним ключем, коректно кодує діагнози і втручання, а лікарня реально отримує те, що заробила. Це напряму впливає на зарплати і дисципліну.
Тарифи, бюрократія і «міф про безкоштовність»
Попри порядок у звітності, тарифи, за словами Гуньки, не завжди покривають собівартість. «Госпіталізація при паратонзилярному абсцесі вимагає мінімум тисячу гривень на медикаменти. Компенсація — 1600–2100 грн. Із залишку ще треба заплатити персоналу, за харчування та комунальні», — пояснює він.
Серед проблем — перевантаженість лікарів паперовою роботою та очікування пацієнтів на «все безкоштовно і негайно». Часто за протоколами обстеження не показані, але медики змушені витрачати час на додаткові пояснення і конфлікт-менеджмент.
Тепло, дрова і котел: будні адмінуправління
Ще одна реальність головлікаря — господарка. Восени одразу постали питання опалення: твердопаливний котел, закупівля дров, дрібні поломки, які «вилазять» зненацька. «Мало хто бачить це ззовні, але без таких рутинних рішень не буде комфортних умов для лікування», — каже Віктор.
Малими кроками до великої зміни
Перші ремонти стартували з малих донатів місцевих бізнесів і фермерів. Собівартість оновлення кабінету — 25–35 тисяч гривень. Фарбою за 6 тисяч покрили фасад першого поверху. Згодом створили банку для зборів — сума сягнула близько 38 тисяч гривень. Найбільшим донорам — подяки на табличці в лікарні.
Хтось оплатив меблі, хтось подарував картини, інші привезли будматеріали. Додали телевізор і музику в холі, освіжили інтер’єри — дрібниці, що змінюють настрій пацієнтів. Тепер до закладу приїжджають і з інших міст. У штаті близько 90 працівників, доступні терапія та консультації вузьких спеціалістів, є ЕХО, УЗД, приїздили консультанти з Інституту серця.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Керівник, який оперує і танцює
Попри менеджерське навантаження, Гунька зберігає хірургічні навички — час від часу оперує в Києві з колегами. А власні соцмережі перетворив на інструмент довіри, запису пацієнтів і фандрейзингу. «Якщо за танці в соцмережах люди донатять на лікарню — це працює. Рекламу не купую — достатньо моїх сторінок», — каже він.
Скепсис старших колег його не зупиняє. «Я хочу ламати наратив про «солідного і недосяжного» головлікаря. Керівник може бути молодим, відкритим і сучасним. Головне — результат для пацієнта і розвиток комунального закладу», — підсумовує Віктор Гунька.
