В Україні четвертий рік поспіль на військову службу призивають чоловіків віком від 25 до 60 років. Водночас дедалі частіше обговорюється залучення до лав ЗСУ пенсіонерів окремих силових структур, адже в країні існує значний резерв людей із військовим досвідом, які формально перебувають у запасі.
До цієї категорії належать колишні військовослужбовці ЗСУ, МВС, СБУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби та інших силових органів. Багато з них завершили службу ще у 40–50 років, але за законом залишаються військовозобов’язаними.
За даними Пенсійного фонду України, станом на червень 2025 року пенсію за вислугу років отримували майже 161 тисяча осіб віком від 45 до 60 років. Серед них близько 41 тисяча офіційно працюють поза військовою сферою, трохи більше 98 тисяч залишаються безробітними, 15,5 тисяч продовжують службу, а 104 особи нині є мобілізованими або служать добровольцями.
Попри значний резерв, достеменно невідомо, скільки таких людей мають інвалідність або хронічні хвороби, адже Пенсійний фонд не веде окремого обліку стану їхнього здоров’я. Так само невідомо, чи перебувають усі вони на території України.
Чинне законодавство не передбачає автоматичного звільнення від мобілізації лише через наявність пенсії. Для рядового й офіцерського складу граничний вік перебування у запасі становить 60 років, а для вищого офіцерського складу – 65 років. Частина військових пенсіонерів цілком підпадає під ці вимоги.
У липні 2025 року ухвалено закон, який дозволяє служити за контрактом навіть після досягнення граничного віку. Якщо військово-лікарська комісія визнає людину придатною, а командир частини дасть згоду, захисники можуть підписати контракт і після 60 років. Таке рішення діє на час воєнного стану, і конкретний максимально допустимий вік не встановлено.
Разом із тим закон визначає категорії, що не підлягають мобілізації. Це особи віком від 60 років і старші, громадяни з інвалідністю, люди з тяжкими захворюваннями, підтвердженими ВЛК, ті, хто здійснює постійний догляд за непрацездатними родичами, а також громадяни з особливими державними заслугами.
Експерти наголошують на кількох важливих факторах, які впливають на питання мобілізації пенсіонерів силових структур. Насамперед це вік і стан здоров’я. Навіть якщо людина залишала службу “придатною”, роки могли суттєво змінити її фізичні можливості. На практиці багато хто не проходить щорічні медичні огляди, як того вимагає закон.
Крім того, важливо враховувати спеціалізацію. Не всі військові пенсіонери є фахівцями, яких потребують на фронті саме зараз. Однак чинні норми дозволяють направляти призовника на перенавчання або залучати до споріднених спеціальностей.
Адвокат Ігор Чудовський пояснює, що мобілізований пенсіонер не може наполягати на виборі конкретної посади. У разі відмови виконувати наказ це може бути розцінено як ухилення від служби з відповідними наслідками у межах кримінального провадження.
На думку юриста, мобілізація військових пенсіонерів може мати сенс, адже такі люди роками отримували військову підготовку і грошове забезпечення. Він вважає логічним, якби вони першими зверталися до територіальних центрів комплектування для підтримки Збройних сил.
