Вирок щодо 25-річного мешканця Тернопільщини, який смертельно побив свою рідну бабусю Павліну, Лановецький районний суд оголосив 7 листопада. Чоловік на засіданні повністю підтвердив, що під час конфлікту бив літню жінку кулаками і ногами, після чого вона померла. Покарання визначили у вигляді 7 років і 6 місяців позбавлення волі з урахуванням періоду, протягом якого він перебував під вартою з 25 лютого 2025 року.
За даними суду, загибла самотужки доглядала та виховувала онука з дитячих років. Видання «20 хвилин» з’ясувало, що влітку попереднього року хлопця вже засудили за крадіжку й направили до в’язниці на п’ять років, але згодом він просився служити на фронті та після навчання у військовому підрозділі втік. Під час нинішнього розгляду справи обвинувачений сам заявив, що саме його удари стали смертельними для бабусі.
У документі суду щодо О.В., якого обвинувачували в побитті до смерті близької родички, йдеться, що конфлікт стався після того, як він у нетверезому стані повернувся додому під ранок. У своїх показах молодик розповів, як спочатку бив бабусю кулаками по голові та грудній клітці, а потім завдавав удари ногами, поки жінка не впала.
Окрім позбавлення волі, з онука стягнуто понад 156 тис. грн за проведені у кримінальному провадженні експертизи. Окремо у вироку описано, яке саме покарання обрали О.В. та в якому порядку його можна оскаржити в апеляції.
Про трагедію стало відомо після того, як один із місцевих жителів виявив тіло літньої жінки на веранді її будинку. 25 лютого, проходячи повз домівку сусідки, він звернув увагу на розкиданий на подвір’ї одяг. Оскільки знайома не відгукувалася, чоловік зайшов на подвір’я, а на веранді побачив 74-річну власницю будинку без ознак життя та викликав поліцію.
Судово-медичний експерт, який оглядав тіло загиблої, вказав, що причиною смерті стали численні тілесні ушкодження, завдані внаслідок побиття. Ці дані підтвердив і подальший розтин. Усередині житла правоохоронці виявили онука потерпілої, який перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння і, за його словами, не пам’ятав, що сталося. 25-річного чоловіка одразу затримали.
Похорон бабусі Павліни відбувався за участю всього села. Як розповідають місцеві, до рідної оселі, де її вбили, тіло не заносили, прощання організували у сільській церкві.
За словами односельців, пані Павліна родом з Іванківців. Вона була заміжньою, певний час мешкала на Півдні України, у Криму, однак згодом повернулася до батьківської хати.
У жінки було четверо дітей. Бабуся Павліна забрала до себе трьох онуків, коли ті ще були малими. Доньку селяни не бачили – за їхніми словами, вона залишилася жити у Криму. Двоє старших онуків і наймолодша онучка проживали разом із бабусею. Односельці розповідають, що найстарший із онуків, яких вона виховувала, нині воює, наймолодша онучка перебуває за кордоном. О. же, якого обвинувачували у вбивстві бабусі, мав декілька судимостей за майнові злочини. У 2021 році його засудили за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу – крадіжку з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або таку, що завдала значної шкоди потерпілому, та призначили покарання у вигляді трьох років і одного місяця позбавлення волі. Влітку 2024 року він отримав ще один вирок за крадіжку, вчинену повторно та в умовах воєнного стану, – п’ять років і один місяць ув’язнення.
У липні 2024 року засуджений тричі ініціював звернення до суду з проханням дозволити йому служити за контрактом. Двічі отримував відмову, а третє клопотання до суду вже подала адміністрація Коломийської виправної колонії, де він відбував покарання, зазначивши, що чоловік пройшов військово-лікарську комісію і був визнаний придатним до служби. 28 жовтня 2024 року Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області надав дозвіл на його службу у війську. Як згодом повідомили у поліції, служба тривала недовго – О. утік з полігону, де проходив підготовку, тобто пішов у самовільне залишення частини. Правоохоронці припускали, що переховуватися він міг саме у будинку бабусі.
Жителі села спочатку з недовірою поставилися до версії, що загиблу до смерті побив її власний онук О. На їхню думку, бабуся Павліна була невисокою і худорлявою, але й онук не відзначався міцною статурою, тож, як вважали люди, йому нібито було важко самому завдати настільки тяжких ушкоджень. Коли до будинку прийшли сусіди разом зі старостою, хлопець спав так міцно, що його довго будили; після пробудження він не розумів, що відбувається, і тремтів. Оселя, за словами очевидців, була вкрай понівеченою: речі перекинуті, на багатьох місцях – сліди крові.
Сусіди розповідали, що бачили, як онук, який мав перебувати на службі, з’являвся біля будинку, приходячи з-за лісу, нерідко не сам. Вони згадували невідомих чоловіків у формі, чорних куртках і шапках, які кілька разів заходили на подвір’я Павліни та в її будинок. У дні, що передували трагедії, люди помічали, що О. сильно кульгав і ходив у супроводі одного з таких чоловіків.
25 лютого сусіди востаннє бачили Павліну за роботою у дворі, а трохи згодом помітили біля її будинку двох високих чоловіків у чорному одязі. Вони чули їхні голоси та крик «Вставай!», після чого все стихло. Коли ж односельці зайшли до хати, у кімнаті бабусі все було перекинуто, на тумбочці лежали гроші. В іншому приміщенні вони знайшли жінку сильно побитою, у крові.
Мешканці села запевняють, що повідомили поліцію про незнайомих чоловіків, яких бачили біля обійстя того ранку. На їхнє переконання, онук, який був п’яним, слабким і без видимих травм на тілі, не міг самостійно вчинити настільки жорстоке побиття.
Про загиблу люди говорять як про працьовиту та невтомну господиню, яка тримала господарство й опікувалася онуками. Вони згадують, що Павліна підтримувала О., у тому числі й у періоди, коли той перебував у місцях позбавлення волі.
Під час судового розгляду О. не заперечував висунуті обвинувачення. Він заявив, що повернувся додому того ранку п’яним, через що виникла сварка. Чоловік підтвердив, що завдавав бабусі удари кулаками та ногами, після чого вона впала, у неї пішла кров із рота, і він зрозумів, що вона померла. За його словами, жодних інших предметів під час побиття не використовував. Після скоєного перейшов до іншої кімнати, де заснув, а сусіди, почувши крики, викликали поліцію. У суді він заявив, що усвідомлює тяжкість вчиненого і просив призначити йому не надто суворе покарання.
Оскільки обвинувачений повністю погодився з пред’явленим обвинуваченням, визнав усі докази та не наполягав на їх детальному дослідженні, суд розглянув справу у спрощеному порядку. Дії чоловіка кваліфікували за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, наслідком якого стала смерть потерпілої.
Визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців, – вирішив суд. – Строк відбуття покарання слід рахувати з моменту його затримання, а саме з 25 лютого 2025 року, зарахувавши в строк відбуття покарання термін перебування його під вартою, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за день позбавлення волі.
У рішенні зазначено, що вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів.
Адвокат засудженого Олександр Кушка в коментарі для «20 хвилин» повідомив, що сторона захисту вважає призначене покарання справедливим і подавати апеляційну скаргу не планує.
