У селі Кип’ячка на Тернопільщині провели в останню дорогу полеглого воїна — командира зенітного ракетного взводу Віталія Федуна. Жителі Великогаївської громади стали на коліна та зі сльозами зустріли труну з тілом свого земляка, обрамлену квітами, гіллям ялини та лампадками.
Дорога до рідної хати Героя була встелена символами скорботи та пам’яті. Школярі несли синьо-жовтий стяг, над селом лунала тужлива «Пливе кача», а весняний дощ тихо змішувався зі слізьми. Сотні людей мовчки проводжали воїна, який віддав життя за Україну.
П’ять місяців чекання — і безмовне прощання
Життя Віталія обірвалося ще 23 листопада 2024 року під час ворожого обстрілу. Увесь цей час родина жила в очікуванні, сподіваючись на повернення. І лише навесні воїна змогли поховати вдома. Його дружина Ірина притискала до себе дітей, які тепер залишилися без батька, і не стримувала сліз біля труни, в яку поклали її коханого.
Священники відправили панахиду прямо на подвір’ї дому, де виріс Віталій. Сільчани прощалися з ним, оплакуючи доброго друга, побратима, чоловіка, сина, батька, якого знали і любили всі.
Воїн із майстерними руками і великим серцем
Віталій Федун був не лише досвідченим воїном, а й майстром, який завжди допомагав іншим. До лав ЗСУ пішов ще у 2022 році. Служив командиром відділення зенітного ракетного взводу, захищаючи українські кордони на різних напрямках.
Його відданість та професіоналізм були прикладом для побратимів. У громаді його пам’ятатимуть як людину, яка до кінця залишалася вірною присязі й віддала життя за мирне небо над рідною землею.
Сьогодні громада попрощалася з Героєм. Похорон відбувся в рідному селі, а сльози родини й земляків стали живим доказом, що він пішов нескореним, але залишив слід у серці кожного.
