На півдні Тернопільщини, у селі Язловець Бучацького району, серед давнього цвинтаря стоїть майже забута архітектурна перлина – неоготична каплиця-усипальниця родини баронів Кшиштофа Блажовського. Споруджена у 1860 році, вона зберігає не лише камінь, а й відбиток соціальних реалій, архітектурних модних тенденцій ХІХ століття та пам’ять кількох поколінь. Та попри свою значущість, пам’ятка вже 165 років перебуває у стані повільного занепаду.
Про це розповідає проєкт “Україна інкогніта”.
Архітектура та символіка
Каплиця зведена у неоготичному стилі, що свідчить про прагнення тогочасних власників надати сакральній споруді вираз середньовічної естетики навіть у сільському середовищі. Дослідник Садок Баронч у праці “Пам’ятки язловецькі” описував цей об’єкт так: будівля має чотири вежечки, центральну вежу із тесаного каменю, вікна з кольоровим склом та фронтальні двері, до яких веде вісім сходинок.
Усередині каплиці зберігається родовий герб “Сас”, що належить баронам Блажовським і підкреслює їхню шляхетську приналежність. Розташована споруда на старому цвинтарі у північно-східній частині Язловця, де колись існували вірменські поховання.
Історичний контекст
Усипальницю збудували у 1860 році як родовий храм-пам’ятник для родини Блажовських. А саме село Язловець має багату історичну палітру: тут жили вірмени, діяли монастирі, стояли фортифікаційні споруди та замки, що формували багатокультурну атмосферу Поділля.
Після подій 1863 року барон Кшиштоф Блажовський передав свій палацовий комплекс у Язловці під потреби Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Цей факт відображає тогочасні соціальні трансформації, коли аристократичні роди, релігійні ордени та представники різних національних спільнот – українці, поляки, вірмени – взаємодіяли та впливали один на одного.
Стан сьогодні
Попри офіційний статус пам’ятки архітектури місцевого значення, каплиця нині перебуває у критичному стані. В дописі групи “Україна інкогніта” зазначено, що каплиця, незважаючи на охоронний статус, фактично знаходиться в аварійному положенні.
На території колишнього вірменського цвинтаря, де стоїть усипальниця, збереглася лише одна надмогильна плита, яка стала символом того, як фрагменти історії можуть поступово зникати.
Каплиця-усипальниця родини баронів Блажовських у Язловці – це не тільки архітектурна згадка минулого, а й “застиглий кадр” історії, що тримається між минулим і майбутнім. Вона стоїть у тиші старих надгробків і нині спонукає не лише до споглядання, а й до усвідомлення того, як легко можна втратити частину власної культури, якщо не подбати про її збереження.
